розп'яття

розп'яття
-я, с., рел.
Хрест із зображенням розп'ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення розп'ятого.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужна курсовая?

Смотреть что такое "розп'яття" в других словарях:

  • розп'яття — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • розп'яття — [розпйа/т :а і роспйа/т :а] т :а, р. мн. йа/т …   Орфоепічний словник української мови

  • розп'яття — Хрест чи ікона із зображенням розіп ятого Ісуса Христа …   Словник церковно-обрядової термінології

  • хрест — 1. Знак, орнаментальний мотив, що в сиву давнину з явився у зв язку з солярним культом. Розташований в колі являвся космогонічним символом чотирьох пір року, чотирьох начал Всесвіту (додатково див. Атлантиди хрест , Венери круг , гаммадіон).… …   Архітектура і монументальне мистецтво

  • фігура — и, ж. 1) Те саме, що постать I 1 4). 2) Скульптурне зображення кого небудь; статуя. 3) мат. Частина площини, обмежена замкненою лінією, а також сукупність певним чином розташованих точок, ліній, поверхонь і тіл. 4) Зовнішній вигляд, обрис, форма… …   Український тлумачний словник

  • леттнер — (нім. літера, писання) Багато прикрашена галерея з вузькими дверима між просвітерієм і рештою приміщень романського храму (синонім скрин). У німецьких готичних храмах це поперечна загорожа, що відділяла хор від головного нефа (порівн. канкелла).… …   Архітектура і монументальне мистецтво

  • хор — (грец. місце співаків) 1. Місце між середохрестям і апсидою у католицьких церквах, що було трохи підвищеним, відділялося огорожею або аркою із зображеннями розп яття і предстоячих Богоматері та Іоанна Богослова. Воно призначалося для півчих та… …   Архітектура і монументальне мистецтво

  • образ — 1. Те саме, що ікона; 2. Ікона із зображенням обличчя Ісуса Христа, Богородиці чи святого; заст. лик; 2. Священне зображення чи предмет, який не тільки уречевлює духовне значення, але й відтворює зовнішню подібність божествених і небесних осіб,… …   Словник церковно-обрядової термінології

  • страта — (позбавлення життя за вироком), смертна кара, вища міра, покарання, кара на горло; розстріл (вогнепальною зброєю); повіше[а]ння (на шибениці); четвертування, колесування, розп яття (у давні часи страта через тортури) Пор. убивство …   Словник синонімів української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»